Сонце повільно заходило над Києвом, оберігаючи затремтілий від повітряних холодів жовтень.

The sun slowly set over Kyiv, safeguarding the October air that quivered with cold.

Осінь накинула своє золоте вбрання на місто, забарикадоване спокоєм, якого ніхто не очікував після вторгнення прибульців.

Autumn draped its golden attire over the city, barricaded with a calm that no one expected after the alien invasion.

Василь, Олена і Дмитро стояли на краю скверу, де майоріли протитанкові барикади – колись могутні опори, які тепер підтримували тільки тишу.

Vasyl, Olena, and Dmytro stood at the edge of the square where anti-tank barricades loomed – once mighty supports, now sustaining only silence.

"М'яч тут точно потрапив," прошепотів Василь, намагаючись приховати страх.

"The ball definitely landed here," Vasyl whispered, trying to conceal his fear.

Його серце б'ється дужче за всі роки гри у футбол.

His heart beat more fervently than it had in all his years of playing soccer.

Це був його улюблений м'яч, і він не міг залишити його позаду.

It was his favorite ball, and he couldn't leave it behind.

"Це нерозумно," зітхнула Олена, стурбовано дивлячись на дивні дрони над барикадою.

"This is foolish," Olena sighed, looking worriedly at the strange drones above the barricade.

Її практичний розум вже прораховував ймовірність успіху їхньої справи.

Her practical mind was already calculating the odds of their endeavor.

Дмитро, навпаки, світився від захоплення.

Dmytro, in contrast, was glowing with excitement.

"Давайте спробуємо.

"Let's try.

У мене є ідея," він пожвавішав, дістаючи з рюкзака старий плеєр та декілька касет з українською поп-музикою.

I have an idea," he lightened up, pulling an old player and some cassettes with Ukrainian pop music from his backpack.

"Ідея, кажеш?

"An idea, you say?"

" запитала Олена, вже знаючи, що всяке намагання переконати їх було марним.

Olena asked, already knowing that any attempt to dissuade them was futile.

"Добре, тільки не кажіть, що я вас не попереджала.

"Okay, just don't say I didn't warn you."

"План Дмитра був простим і одночасно геніальним: використати музику, щоб відволікти дронів.

Dmytro's plan was simple yet ingenious: use music to distract the drones.

Олена, трохи неохоче, погодилася стати приманкою.

Olena, somewhat reluctantly, agreed to be the decoy.

Коли жінка натиснула кнопку "Play", простір заполонили мелодії 90-х, що, ніби чаклунським чином, захопили увагу дронів.

When the woman pressed the "Play" button, the space filled with melodies from the '90s that, as if by magic, captured the drones' attention.

Один за іншим, вони почали обертатися навколо джерела музики, видаючи загадкові звуки, схожі на м'яке муркотання.

One by one, they started revolving around the source of music, emitting enigmatic sounds akin to soft purring.

Це була можливість.

This was the opportunity.

Василь без паузи ринув до барикади, а Дмитро залишився спостерігати, подаючи сигнали.

Vasyl dashed towards the barricade without hesitation, while Dmytro stayed back to watch, signaling him.

Серце певною мірою відчувало страх, але тепер в його руках була жага – жага довести собі, що він зміг.

A part of his heart felt fear, but in his hands now lay a desire – a desire to prove to himself that he could succeed.

Олена не помилилася.

Olena wasn't wrong.

Дрони, заінтриговані нотами, повільно дрейфували подалі, а Василь, насміхаючись із ситуації, витягнув м'яч назад.

The drones, intrigued by the notes, slowly drifted away, and Vasyl, grinning at the situation, retrieved the ball.

Власність була повернена.

The possession was reclaimed.

З усмішками на обличчях друзі втекли під захист дерев, стискаючи м'яч.

With smiles on their faces, the friends fled under the shelter of the trees, clutching the ball.

Василь відчував у собі нову силу, нову впевненість.

Vasyl felt a new strength, a new confidence within him.

Олена вперше випробувала радість від спонтанності.

Olena experienced joy from spontaneity for the first time.

А Дмитро, крокуючи поруч, відчував задоволення від того, що його ідея змінила все на краще.

And Dmytro, walking beside them, felt satisfaction that his idea had changed everything for the better.

Kyiv, навіть після вторгнення, залишався домом, місцем, де друзі могли разом долати будь-яку перепону – навіть якщо ті перепони були неподалік затишних барикад.

Kyiv, even after the invasion, remained a home, a place where friends could overcome any obstacle together – even if those obstacles were near cozy barricades.