Аромат свіжого хліба плавно наповнював затишну кухню.

The aroma of fresh bread slowly filled the cozy kitchen.

Олеся обережно витягла хліб з духовки.

Olesya carefully pulled the bread out of the oven.

За вікном осінь розкидала золоті листя по саду.

Outside the window, autumn scattered golden leaves across the garden.

Данько, її маленький бешкетник, крутився біля столу, шукаючи нових пригод.

Danko, her little mischief-maker, was spinning around the table, looking for new adventures.

Його очі світилися азартом.

His eyes sparkled with excitement.

— Мамо, а можна допомогти з хлібом?

"Mamo, can I help with the bread?"

— запитав він, вже убравши фартух.

he asked, already wearing an apron.

Олеся усміхнулася, радіючи його ініціативності, але всередині відчувала втому.

Olesya smiled, delighted by his initiative, but inside she felt tired.

Постійна турбота про родину залишала мало часу на себе.

Constantly caring for the family left little time for herself.

Вона часто мріяла дозволити собі хоча б хвилинку відпочинку й розслаблення, але сумніви не залишали її.

She often dreamed of allowing herself even a moment of rest and relaxation, but doubts lingered.

Раптом вона відчула, як серце забилося швидше, а потім все навколо потемніло.

Suddenly, she felt her heart beat faster, and then everything around her went dark.

Олеся впала.

Olesya fell.

Данько злякано закричав: — Бабця Надя!

Danko screamed in fright: "Babtsia Nadya!

Допоможіть!

Help!"

Стара, досі моторна сусідка Надія, почула крик і вже через мить була на порозі.

Stara, still spry neighbor Nadiya, heard the scream and was at the door in an instant.

— Що трапилося, Даньку?

"What happened, Dankoyu?"

— запитала вона, допомагаючи Олеcі піднятися.

she asked, helping Olesya to get up.

— Мамо стало погано, — випустив він крізь сльози.

"Mama felt bad," he said through tears.

Надія пильно оглянула Олесю.

Nadiya carefully inspected Olesya.

Її усмішка була лагідною, але погляд випромінював рішучість.

Her smile was gentle, but her gaze radiated determination.

— Олеся, тобі потрібно відпочивати, — сказала Надія тихо, саджаючи сусідку на лавку біля столу.

"Olesya, you need to rest," Nadiya said softly, sitting the neighbor on the bench by the table.

Вони поговорили душевно, поки Олеся тримала теплу чашку чаю в руках.

They had a heartfelt conversation while Olesya held the warm cup of tea in her hands.

Надія поділилася своїм досвідом.

Nadiya shared her own experience.

Колись вона теж забувала про себе, піклуючись про родину.

Once, she too forgot about herself while caring for her family.

Але вона зрозуміла, що турбота про себе не є егоїзмом, а необхідністю для балансу.

But she realized that caring for oneself isn't selfishness, it's a necessity for balance.

Олеся вдячно вслухалась у кожне слово.

Olesya listened gratefully to every word.

Вона вирішила змінити свій підхід до життя.

She decided to change her approach to life.

Тепер кожного ранку Олеся знаходила час для прогулянки в саду.

Now every morning, Olesya found time for a walk in the garden.

Каже, це додає їй сил на весь день.

She says it gives her strength for the whole day.

Данько теж помітив зміни в мамі.

Even Danko noticed changes in his mom.

— Мамо, ти дійсно виглядаєш щасливішою!

"Mama, you really look happier!"

— сказав він, обійнявши її.

he said, hugging her.

Так, Олеся зрозуміла, що турбота про себе — це найкращий спосіб піклуватися про інших.

Indeed, Olesya understood that taking care of herself is the best way to care for others.

І з цією думкою в серці вона відчувала себе спокійно і щасливо, адже життя стало повнішим і гармонійнішим.

And with this thought in her heart, she felt calm and happy, as life became fuller and more harmonious.