На київському вокзалі було гамірно.

At the kyivskomu station, it was bustling.

Люди поспішали, перехожі у пальтах ховалися від осіннього вітру.

People hurried, and passersby in coats sheltered from the autumn wind.

Оксана, молода художниця, сиділа на лавці, стискаючи в руках скетчбук.

Oksana, a young artist, sat on a bench, clutching a sketchbook in her hands.

У неї був один із тих днів, коли все здавалось сірим.

She was having one of those days when everything seemed gray.

Її поїзд затримувався, а у голові – лише сумніви про майбутнє.

Her train was delayed, and her mind was filled with doubts about the future.

Вона мріяла знайти натхнення для своєї нової картини.

She dreamed of finding inspiration for her new painting.

Ярослав, студент-інженер, стояв неподалік, вдивляючись у розклад.

Yaroslav, an engineering student, stood nearby, staring at the schedule.

Його також чекав запізнілий поїзд.

He was also waiting for a delayed train.

Оксана підняла очі, і їх погляди зустрілися.

Oksana looked up, and their eyes met.

Вона на хвилинку задумалась, але вирішила, що може спробувати поговорити.

She hesitated for a moment, but decided she could try to talk.

"Привіт," промовила вона, усміхаючись.

"Hello," she said, smiling.

"Теж чекаєш на поїзд?

"Are you also waiting for the train?"

""Так, затримка завжди псує плани," відповів Ярослав з полегшенням.

"Yes, delays always mess up plans," Yaroslav replied with relief.

"Мене звуть Ярослав.

"My name is Yaroslav.

А тебе?

And you?"

""Оксана," представилася вона, і розмова несподівано почала тікти.

"Oksana," she introduced herself, and the conversation unexpectedly began to flow.

Вони говорили про студентське життя, про захоплення, про мрії.

They talked about student life, interests, dreams.

Оксана розповіла, як художництво завжди було її пристрастю, але страх за майбутнє часто заважав їй творити.

Oksana shared how art had always been her passion, but fear for the future often hindered her creativity.

Ярослав слухав уважно, його щирість зачепила Оксану.

Yaroslav listened attentively, and his sincerity touched Oksana.

Нарешті вона наважилася показати йому свій скетчбук.

Finally, she dared to show him her sketchbook.

"Це мої роботи.

"These are my works.

Я дуже хвилююся, чи достатньо вони гарні.

I'm very anxious about whether they're good enough."

"Ярослав розглядав малюнки, зауваживши кожну деталь та вираз.

Yaroslav examined the drawings, noticing every detail and expression.

"Ти талановита.

"You are talented.

Треба вірити в себе, а не сумніватися.

You need to believe in yourself, not doubt."

"Тим часом неподалік з'явився Тимофій, старий друг Оксани.

Meanwhile, Tymofiy, an old friend of Oksana's, appeared nearby.

Він завжди приносив собою гумор і легкість.

He always brought humor and ease.

"О, Оксано!

"Oh, Oksano!

Глянь, а тут у нас нова знайома?

Look, we have a new acquaintance here?"

" підморгнув він Ярославу.

he winked at Yaroslav.

Оксана й Ярослав розсміялися разом із приятелем, а напруга зникла.

Oksana and Yaroslav laughed along with the friend, and the tension dissipated.

Їх спілкування на лавці продовжувалося, поглинаючи час.

Their conversation on the bench continued, absorbing time.

У цьому нестримному місті осіннього Києва, Оксана відчула щось нове – довіру і натхнення.

In this relentless city of autumn Kyiva, Oksana felt something new — trust and inspiration.

Коли оголосили прибуття поїзда, Оксана прийняла важливе рішення.

When the train's arrival was announced, Oksana made an important decision.

Вона попросила Ярослава обмінятися контактами, щоб продовжити спілкування.

She asked Yaroslav to exchange contacts to continue their communication.

"Я рада, що зустріла тебе," зізналася вона, посміхаючись.

"I'm glad I met you," she admitted, smiling.

"Ти дав мені нове натхнення.

"You've given me new inspiration."

"Ярослав відповів їй таким самим теплом у голосі.

Yaroslav replied with the same warmth in his voice.

"Я теж радий.

"I'm glad too.

Твоє мистецтво вражає.

Your art is impressive."

"Коли Оксана вже стояла на пероні, її серце було сповнено неочікуваним відчуттям.

As Oksana stood on the platform, her heart was filled with an unexpected sensation.

Вона зрозуміла, що нові стосунки та відкритість можуть наповнити і її творчість, і її життя новими фарбами.

She realized that new relationships and openness could fill both her creativity and her life with new colors.

З вірою у себе й своє мистецтво, вона вирушила до свого вагону, знаючи, що на неї чекає не лише новий розділ у творчості, а й новий друг.

With belief in herself and her art, she headed to her carriage, knowing that not only a new chapter in her creativity awaited her but also a new friend.