Золотої осінньої днини Оксана стояла посеред величезного поля соняшників, що розкинулося біля села Пирогів, недалеко від Києва.

On a golden autumn day, Oksana was standing in the middle of a vast sunflower field that stretched out near the village of Pyrohiv, not far from Kyiv.

Сонячні промені ніжно гріли її обличчя, а легкий вітер хитав навколо листя.

The sun's rays gently warmed her face, and a light breeze rustled the leaves around her.

Це було її улюблене місце – тихе і затишне, як і саме село.

This was her favorite place—quiet and cozy, just like the village itself.

Цього року в селі вирішили влаштувати конкурс на найкращого опудало – веселе свято для всієї громади.

This year, the village decided to organize a contest for the best scarecrow – a fun festival for the entire community.

Оксана, завжди сповнена ідей та фантазій, вирішила взяти участь, мріючи про визнання як найкреативнішої художниці в селі.

Oksana, always full of ideas and imagination, decided to participate, dreaming of being recognized as the most creative artist in the village.

Але тут її чекала несподіванка: всі гарбузи стали надто м'якими, через незвичайне для осені тепло, і не годилися для вирізання.

But she encountered an unexpected obstacle: all the pumpkins had become too soft due to the unseasonably warm autumn, making them unsuitable for carving.

Оксана стояла на дорозі і думала, витираючи піт з чола.

Oksana stood on the road, wiping sweat from her forehead.

Їй потрібно було знайти новий підхід.

She needed to find a new approach.

Вона піднялася на горище дідусевого будинку, де знайшла старий одяг – сорочки, довгі пальта, навіть один чобіт.

She climbed up to the attic of her grandfather's house, where she found old clothes—shirts, long coats, even a single boot.

Вона зрозуміла, що ці речі можуть стати основою для її опудала.

She realized these items could serve as the foundation for her scarecrow.

Коли настала неділя, і в селі зібралися всі жителі, творчі роботи вже стояли в ряд.

When Sunday came, and all the villagers gathered, the creative works stood in a row.

Опудало Оксани виглядало трохи дивно поруч з іншими – у сарафані, в капелюсі з лампочки і з глечиком замість голови.

Oksana's scarecrow looked a bit odd next to the others—in a sarafan, with a hat made from a light bulb, and a jug instead of a head.

Але воно мало якийсь шарм, що привернув увагу кожного.

Yet, it had a certain charm that drew everyone's attention.

"Дивись, яке диво!

"Look at that wonder!"

" – шепотів Богдан своєму братові Юрію.

Bohdan whispered to his brother Yuriy.

Юрій кивнув у відповідь, усміхаючись.

Yuriy nodded in response, smiling.

Коли настав час оголошення переможців, їх попросили показати свої роботи.

When it came time to announce the winners, they were asked to showcase their works.

І тут, на загальний сміх, конструкція Оксани раптово впала, відкривши свій смішний вміст: каструлі, старі шкарпетки, навіть трохи газет!

And then, to everyone's laughter, Oksana's creation suddenly fell over, revealing its amusing insides: pots, old socks, even some newspapers!

Усі сміялися, судді теж.

Everyone laughed, the judges did too.

"Оксана, ти принесла нам найбільше радості!

"Oksana, you have brought us the most joy!"

" – сказав один із суддів.

said one of the judges.

Вона отримала спеціальний приз за креативність і гумор.

She received a special prize for creativity and humor.

Це навчило Оксану важливого життєвого уроку: радість і творчість – це не про досконалість, а про вміння адаптуватися і веселитися.

This taught Oksana an important life lesson: joy and creativity are not about perfection but about the ability to adapt and have fun.

І так, у серпанковому сяйві осіннього свята, вона зрозуміла, що справжнє щастя – в посмішках навколишніх і у власній здатності дарувати радість іншим.

And so, in the misty glow of the autumn festival, she realized that true happiness lies in the smiles of those around her and in her own ability to bring joy to others.