З вечора листя хруміло під ногами, коли Олексій йшов до госпіталю.

Since evening, the leaves crunched underfoot as Oleksii walked to the hospital.

Осінь принесла прохолодний вітер і запах диму, що тягнувся від далеких хат.

Autumn had brought a cool wind and the scent of smoke drifting from distant houses.

Госпіталь стояв неподалік від села, мовчазний та мовби набрався таємниць, якими він носився крізь роки.

The hospital stood not far from the village, silent and seemingly absorbed in the secrets it had carried through the years.

Катерина вже чекала біля входу.

Kateryna was already waiting at the entrance.

Її очі хвилююче блищали.

Her eyes were shining with excitement.

Вона не могла стримати інтересу до старовинної легенди про символ, який вони знайшли на камені в госпіталі.

She couldn't contain her interest in the ancient legend about the symbol they had found on a stone in the hospital.

Це було напередодні Андріївської ночі, коли, згідно з місцевими віруваннями, межа між світами ставала тоншою.

It was the eve of Andriivska Night, when, according to local beliefs, the boundary between worlds became thinner.

— Олексію, — почала вона, — це може бути щось важливе.

"Oleksii," she began, "this could be something important.

Моя бабуся розповідала про старі знаки, які захищають місця від зла.

My grandmother used to tell stories about old signs that protect places from evil."

— Це лише царапини, — сказав Олексій, схрестивши руки.

"It's just scratches," said Oleksii, crossing his arms.

— Я перевірю архіви, щоб це підтвердити.

"I’ll check the archives to confirm it."

Катерина не піддалася його скептицизму.

Kateryna did not yield to his skepticism.

Вона вирішила звернутися до старого історика, який усе життя збирав місцеві перекази.

She decided to reach out to an old historian who had spent a lifetime collecting local tales.

Поки Олексій читав папери у запиленій бібліотеці госпіталю, Катерина слухала байки старого Петра.

While Oleksii read papers in the dusty library of the hospital, Kateryna listened to the tales of old Petro.

Він розповідав про давнє капище, яке, начебто, знаходилось під госпіталем.

He spoke about an ancient temple that supposedly lay beneath the hospital.

Її інтуїція говорила, що це не випадковість.

Her intuition told her this was no coincidence.

Коли настав вечір, раптовий шторм з радістю відзначив Андріївську ніч.

As evening came, a sudden storm eagerly marked Andriivska Night.

Громи перекочувались за вікнами, і світло мерехтіло у кімнатах.

Thunder rolled outside the windows, and the lights flickered in the rooms.

Катерина й Олексій, майже по інерції, опинилися знову біля каменя.

Kateryna and Oleksii, almost by instinct, found themselves again near the stone.

Водійка блискавки освітила символ.

A streak of lightning illuminated the symbol.

Він засвітився, вказуючи на вхід, раніше непомічений.

It glowed, indicating an entrance previously unnoticed.

Затамувавши подих, вони увійшли, обтяжені страхом і цікавістю.

Holding their breath, they entered, burdened with fear and curiosity.

Під старими мурами вони знайшли стародавню жертвенну кімнату.

Under the old walls, they found an ancient sacrificial chamber.

Стіни були вкриті потьмянілими малюнками та символами, подібними до того, що вони побачили.

The walls were covered with faded drawings and symbols similar to the one they had seen.

Олексій відчув, як його серце биття стає рівніше, сприймаючи незвичайне не як жах, а як можливість.

Oleksii felt his heartbeat steady, perceiving the extraordinary not as horror but as an opportunity.

— Тут є більше, ніж ми бачили, — прошепотіла Катерина, стискаючи його руку.

"There is more here than we've seen," Kateryna whispered, squeezing his hand.

Повернувшись до поверхні, вони розуміли: історія, якою б таємничою вона не була, заслуговує на дослідження та повагу.

Returning to the surface, they understood: the story, mysterious as it was, deserved exploration and respect.

Олексій став відчувати в собі нові риси відвертості, а Катерина — нову віру в силу розуму.

Oleksii began to feel new traits of openness within himself, and Kateryna a new belief in the power of the mind.

Осінній вітер ніс шепотіння старих дерев.

The autumn wind carried the whispers of old trees.

Історії госпіталя тепер були живими не тільки в серцях тих, хто їх чув.

The stories of the hospital were now alive not only in the hearts of those who heard them.

І можливо, Андріївський вечір символізував новий початок для них обох.

And perhaps, Andriivskyi vechir symbolized a new beginning for them both.