День Святого Миколая завжди був особливим у Карпатах.

Saint Mykolai's Day was always special in the Karpaty.

Цей день приносив з собою зимові свята, тепло дому та магію подарунків.

This day brought with it winter holidays, the warmth of home, and the magic of gifts.

Для Оксани, її сестри Катерини та їхнього друга Миколи це було ще й захопливе пригода у горах.

For Oksana, her sister Kateryna, and their friend Mykola, it was also an exciting adventure in the mountains.

Вони вирішили піднятися на вершину, де відбувалася святкова ярмарка.

They decided to climb to the peak, where a festive fair was taking place.

Карпати в цей день були покриті білим покривалом снігу, перетворюючи весь край у справжню зимову казку.

The Karpaty were covered with a white blanket of snow that day, turning the entire region into a true winter fairy tale.

Дерева стояли мовчки під важкими хмарами, вершини зникали у білому небі.

The trees stood silently under heavy clouds, and the peaks disappeared into the white sky.

Стежка, яка вела наверх, стала невидимою під свіжим снігом, але Оксана знала кожен її закрут.

The path leading up became invisible under the fresh snow, but Oksana knew every twist and turn.

Микола, як завжди, йшов попереду.

Mykola, as always, led the way.

Його дух авантюриста нерідко призводив до несподіванок.

His adventurous spirit often led to surprises.

Оксана йшла поруч з Катериною, яка спокійно трималася за руку старшої сестри.

Oksana walked alongside Kateryna, who calmly held her older sister's hand.

Катерина була обережною, уважно дивилася під ноги, щоб не посковзнутися.

Kateryna was cautious, carefully watching her steps to avoid slipping.

Вона завжди боялася бурі.

She always feared the storm.

Раптом снігопад став сильнішим.

Suddenly, the snowfall intensified.

Хмари нависли над горами, вітер підвивав крізь гілки.

Clouds hung over the mountains, and the wind howled through the branches.

Микола, не звернувши уваги на попередження, прискорив кроки і раптом, з криком, впав.

Mykola, ignoring the warnings, quickened his pace and suddenly fell with a shout.

Він посковзнувся на льоду, захованому під снігом.

He had slipped on the ice hidden beneath the snow.

Його нога дивно викрутилась.

His leg twisted oddly.

"Миколо!

"Mykolo!"

" — Оксана підбігла, нахилившись над другом.

— Oksana rushed over, bending down beside her friend.

Микола стискав зуби від болю, не міг підвестися.

Mykola gritted his teeth in pain, unable to get up.

Його нога потребувала допомоги.

His leg needed help.

"Катерино, залишайся з ним.

"Kateryno, stay with him.

Я піду за допомогою," — сказала Оксана, освітлюючи кузенів упевненим поглядом.

I'll go get help," — Oksana said, casting a determined look at her cousins.

Вона знала, що повинна діяти швидко, але серце тріпотіло від страху перед бурею.

She knew she had to act quickly, but her heart fluttered with fear of the storm.

Дорога була важкою.

The journey was tough.

Вітер хапав за одяг, а сніг затирав сліди.

The wind tugged at her clothes, and the snow erased the tracks.

Але Оксана йшла, долаючи страх і сумніви.

But Oksana continued, conquering fear and doubt.

Вона знала, що Миколі потрібна допомога, та її рішучість зростала з кожним кроком.

She knew that Mykola needed help, and her determination grew with every step.

Нарешті, через годину, коли буря майже пік поза, Оксана знайшла село, де був рятувальний пост.

Finally, after an hour, as the storm almost raged outside, Oksana reached a village with a rescue post.

Вона розповіла про те, що сталося.

She explained what had happened.

Не гаючи часу, рятувальники зібралися й вирушили з Оксаною назад.

Without wasting time, the rescuers gathered and set off with Oksana back.

Коли вони дісталися до місця, Миколу вже накрили теплими ковдрами.

When they arrived at the scene, Mykola was already covered with warm blankets.

Катерина сиділа поруч, тримаючи його за руку.

Kateryna sat next to him, holding his hand.

Рятувальники швидко виявили, що нога потребує спокою і перевезли Миколу до села.

The rescuers quickly determined that his leg needed rest and transported Mykola to the village.

Всі були врятовані, і свято Святого Миколая набрало нового значення.

Everyone was saved, and Saint Mykolai's Day took on new meaning.

Оксана, дивлячись, як піклуються про її друга, відчула нову впевненість.

Oksana, watching her friend being cared for, felt a newfound confidence.

Вона зрозуміла, що навіть у найтяжчих умовах, спільнота й дружба — це найбільший скарб.

She realized that even in the toughest conditions, community and friendship are the greatest treasures.

Ніч відмінно завершилася з різдвяними святами, гарячими глінтвейнами та радісним сміхом.

The night ended perfectly with Christmas celebrations, hot mulled wine, and joyful laughter.

Оксана помітила на обличчі Миколи вдячну усмішку, і серце її наповнилося теплом.

Oksana noticed a grateful smile on Mykola's face, and her heart filled with warmth.

Вона вже знала, як важливо бути сміливою і довіряти улюбленим людям.

She already knew how important it is to be brave and to trust loved ones.

Усе повернулося на краще, завдякуючи її рішучості і підтримці громади.

Everything returned to better, thanks to her determination and the support of the community.