У зимовий день, коли сніг падав на землю, Оксана прокинулася рано.

On a winter day, when the snow was falling to the ground, Oksana woke up early.

Холодні промінчики світанку торкалися вікна.

The cold rays of dawn touched the window.

Сьогодні їй потрібно багато зробити.

She had a lot to do today.

Вона була медсестрою і працювала в місцевій лікарні.

She was a nurse and worked at the local hospital.

Але у неї також була мета: підготувати сімейне свято до Дня святого Миколая.

But she also had a goal: to prepare a family celebration for St. Mykola's Day.

Лікарня цієї пори року виглядала особливо святково.

The hospital looked especially festive this time of year.

В коридорах висіли яскраві гірлянди, а в повітрі відчувався легкий запах сосни.

Bright garlands hung in the hallways, and there was a light scent of pine in the air.

Діти в палатах нетерпляче чекали на казковий день.

The children in the wards impatiently awaited the magical day.

Але Оксана хвилювалась.

But Oksana was worried.

Вона була втомлена і не вистачало часу.

She was tired and short on time.

На допомогу прийшли її діти, Михайло та Надія.

Her children, Mykhailo and Nadiya, came to help.

Вони були старшими і могли багато чого зробити вдома.

They were older and could do a lot at home.

"Мама, ми з Надією зможемо прикрасити будинок," - запевнив її Михайло.

"Mom, Nadiya and I can decorate the house," Mykhailo assured her.

"Ти тільки не хвилюйся," - додала Надія.

"Just don't worry," Nadiya added.

Оксана зрозуміла, що її родина завжди поруч.

Oksana realized her family was always there for her.

На роботі, між турботами про пацієнтів, в Оксани з'явилася ідея.

At work, amid caring for patients, Oksana had an idea.

Вона зібрала дітей, що були в лікарні, і разом з колегами влаштувала маленьке свято.

She gathered the children who were in the hospital and, together with her colleagues, organized a little celebration.

Пісні й танці піднесли настрій усім.

Songs and dances lifted everyone's spirits.

Посмішки сяяли на обличчях дітей, і святковий дух наповнив ті стіни.

Smiles shone on the children's faces, and the festive spirit filled those walls.

Після закінчення зміни, Оксана поспішила додому.

After her shift ended, Oksana hurried home.

Двері були прикрашені вінком з ялинкових гілок.

The door was decorated with a wreath of pine branches.

Увійшовши, вона була вражена.

Upon entering, she was amazed.

Світло свічок, блискучі прикраси й ялинка блищали в кутку вітальні.

Candlelight, sparkling decorations, and a Christmas tree shone in the corner of the living room.

Михайло та Надія приклали чимало зусиль.

Mykhailo and Nadiya had put in a lot of effort.

Оксана усвідомила, що не потрібно все робити самій.

Oksana realized that she didn't have to do everything herself.

Її родина завжди поруч, готова підтримати й допомогти.

Her family was always there, ready to support and help.

Вона обійняла своїх дітей з теплом і вдячністю.

She hugged her children with warmth and gratitude.

Тепер вона була впевнена, що свято дійсно буде радісним.

Now she was confident that the holiday would indeed be joyful.

Нарешті, довгоочікуваний день настав.

Finally, the long-awaited day arrived.

Оксана, разом з Михайлом та Надією, святкували у затишному колі родини.

Oksana, along with Mykhailo and Nadiya, celebrated in the cozy circle of their family.

Вони навчилися цінувати допомогу один одного і знали, що спільними зусиллями будь-які труднощі — ніщо.

They learned to appreciate each other's help and knew that with joint efforts, any difficulties were nothing.

Ця зима запам'яталася не лише снігом і подарунками, а теплотою і любов'ю, які зробили день особливим.

This winter was remembered not only for the snow and gifts but for the warmth and love that made the day special.