Крізь великі вікна лікарні за вікном видно, як тихо падає сніг.

Through the large hospital windows, you could see how quietly the snow was falling.

Це зимова пора, а в коридорах лікарні трохи відчувається святковий настрій: маленькі кольорові гірлянди та стрічки прикрашають білі стіни.

It was wintertime, and the hospital corridors carried a slightly festive mood: small colorful garlands and ribbons adorned the white walls.

У цей холодний день, Оксана, яка була спеціалістом медсестрою, поспішала між палатами, ретельно наглядаючи за своїми пацієнтами.

On this cold day, Oksana, who was a specialist nurse, hurried between the wards, diligently caring for her patients.

Вона була турботливою і уважною, але часто забувала про власний відпочинок.

She was caring and attentive but often forgot about her own rest.

Оксана хотіла, щоб усі її підопічні відчули дух свята, особливо зараз, коли до Дня святого Миколая залишилось так мало часу.

Oksana wanted all her charges to feel the holiday spirit, especially now, with so little time left until St. Nicholas Day.

В одній з палат лежав Микола, пацієнт, який одужував після великої операції.

In one of the wards lay Mykola, a patient recovering from major surgery.

Він відчував себе одиноким та тривожним.

He felt lonely and anxious.

Микола мріяв одужати швидше і повернутися до своєї родини до свята.

Mykola dreamed of recovering quickly and returning to his family for the holiday.

Коли Оксана зайшла до палати, вона побачила, як Микола дивиться у вікно з тривожністю в очах.

When Oksana entered the ward, she saw Mykola looking out the window with anxiety in his eyes.

"Ось і ви, Оксано", - сказав він, намагаючись всміхнутися.

"Here you are, Oksano," he said, trying to smile.

"Сподіваюся, скоро зможу порадувати рідних на День святого Миколая.

"I hope I can soon bring joy to my family on St. Nicholas Day."

"Оксана підійшла ближче.

Oksana came closer.

"У вас добрі новини, Миколо.

"You have good news, Mykolo.

Але пам’ятайте, що кожен день наближає вас до одужання.

But remember, every day brings you closer to recovery.

Головне – не поспішати і довіряти своїм лікарям.

The main thing is not to rush and to trust your doctors."

"Вона вирішила присвятити трохи більше часу Миколі, адже його страхи і страждання торкали її серце.

She decided to dedicate a bit more time to Mykola, as his fears and suffering touched her heart.

Щоб підбадьорити його, Оксана принесла з дому маленький сувенір - фігурку святого Миколая, яку вона поставила на тумбочку біля його ліжка.

To cheer him up, Oksana brought a small souvenir from home — a figurine of St. Nicholas, which she placed on the nightstand by his bed.

"Це для вас, щоб нагадувало про наступаючі свята", - сказала вона з теплом в голосі.

"This is for you, to remind you of the upcoming holidays," she said warmly.

В той момент, коли Микола подивився на сувенір, він заговорив з Оксаною про свої страхи.

At that moment, when Mykola looked at the souvenir, he began to talk to Oksana about his fears.

"Я переживаю, що не встигну одужати до свята", - признався він.

"I worry that I won't recover in time for the holiday," he admitted.

Оксана лагідно подивилася на нього.

Oksana looked at him kindly.

"Не хвилюйтеся, ми всі робимо все можливе для вашого одужання.

"Don't worry, we are all doing everything possible for your recovery.

Іноді найкращий подарунок - просто бути з родиною, навіть якщо не все ідеально.

Sometimes the best gift is simply being with family, even if everything isn't perfect."

"Час ішов, і Микола відчув, як тепло Оксани і святкова атмосфера поступово розвіюють його тривоги.

Time passed, and Mykola felt how Oksana's warmth and the festive atmosphere gradually dispelled his anxieties.

Врешті він вирішив довіритися її турботі і зосередитись на відновленні.

Eventually, he decided to trust her care and focus on recovery.

Незабаром його фізичний стан почав покращуватися.

Soon, his physical condition began to improve.

До Дня святого Миколая Микола вже впевнено ходив по палаті, а його очі сяяли вдячністю.

By St. Nicholas Day, Mykola was confidently walking around the ward, his eyes shining with gratitude.

"Дякую, Оксано.

"Thank you, Oksano.

Ви зробили цей шлях легшим", - сказав він з розчуленням.

You made this journey easier," he said with emotion.

Оксана ж усвідомила, що інколи потрібно приділяти час собі, щоб мати сили допомагати іншим.

Oksana realized that sometimes she needs to take time for herself to have the strength to help others.

Відчуття свята повернулося до її серця, і вона раділа тепер, що змогла розділити його з тими, хто потребував найбільше.

The holiday feeling returned to her heart, and she was glad she could share it with those who needed it most.

Так у лікарні запанував справжній дух свята.

Thus, the true spirit of the holiday prevailed in the hospital.

Зима продовжувалась за вікном, але в серцях натомість панувало тепло.

Winter continued outside the window, but warmth reigned in the hearts instead.