Під сніжними покровами густого лісу, стародавні руїни мовчки зберігали свої таємниці.

Under the snow-covered canopies of the dense forest, ancient ruins silently kept their secrets.

Камені, вкриті льодом, наче очі стародавніх богів, дивилися на тихохідні кроки трьох друзів.

The ice-covered stones, like the eyes of ancient gods, watched the slow steps of the three friends.

Богдан досліджував кожен куточок, прагнучи відчути тріумф від успішної експедиції.

Bohdan explored every corner, eager to feel the triumph of a successful expedition.

Він мріяв довести свою спроможність і важливість.

He dreamed of proving his capability and importance.

Оксана уважно слідувала за Богданом.

Oksana attentively followed Bohdan.

Вона знала, як важливо бути поруч, коли пригоди можуть обернутись небезпекою.

She knew how important it was to be nearby when adventures could turn dangerous.

Її серце було завжди відкрите для друзів.

Her heart was always open to friends.

І хоча часто її зусилля здавалися недооціненими, вона продовжувала допомагати й підтримувати.

And even though her efforts often seemed underestimated, she continued to help and support.

Катерина, з непохитною вірою в краще, дивилася на світ з оптимізмом.

Kateryna, with unwavering faith in the better, looked at the world with optimism.

Але сьогодні холодний зимовий повітря став для неї випробуванням.

But today the cold winter air was a trial for her.

Астма, що довго була прихованою загрозою, дала про себе знати.

Asthma, which had long been a hidden threat, began to make itself known.

Раптово, порив холодного вітру вразив Катерину.

Suddenly, a gust of cold wind struck Kateryna.

Вона почала задихатися.

She began to struggle for breath.

Її обличчя стало блідим, а дихання рваним.

Her face turned pale, and her breathing became ragged.

Оксана схопила її руку, покликала на допомогу.

Oksana grabbed her hand and called for help.

Богдан зупинився.

Bohdan stopped.

Перед ним стояв вибір: продовжити шлях до фіналу експедиції чи повернутися з Катериною до безпеки.

He faced a choice: to continue the path to the expedition's finale or to return with Kateryna to safety.

Серце Богдана билося швидко, як бубенці на санях.

Bohdan's heart beat quickly, like bells on a sleigh.

І тоді він зрозумів: жодна перемога не вартує життя друга.

And then he realized: no victory is worth a friend's life.

Він підхопив Катерину на руки.

He picked up Kateryna in his arms.

Їхній шлях крізь засніжені руїни був складним.

Their path through the snowy ruins was challenging.

Кожен крок вимагав сили й рішучості.

Every step demanded strength and determination.

На горизонті вже вимальовувалась ніч, коли вони наближалися до села.

Night was already looming on the horizon as they approached the village.

Коли крізь снігову пелену почали звучати дзвоники, ознакуючи Святу Вечерю, Богдан, Оксана і Катерина увійшли в село.

As bells began to sound through the snow veil, heralding Holy Evening, Bohdan, Oksana, and Kateryna entered the village.

Усі троє, втомлені, але радісні.

All three, tired but joyful.

Богдан відчув, як тепло огортає його серце.

Bohdan felt warmth envelop his heart.

Він зрозумів, що справжня сила полягає не в здобутках, а в турботі про близьких.

He realized that true strength lies not in achievements but in caring for loved ones.

Від цього дня Богдан завжди пам’ятатиме, як важливо цінувати друзів і робити вибір, що допомагає зберегти найцінніше.

From that day on, Bohdan would always remember how important it is to value friends and make choices that help preserve what is most precious.

І сніг продовжував падати ніжними худобами на стародавні руїни, зберігаючи їх у своїй зимовій казці.

And the snow continued to fall gently onto the ancient ruins, keeping them in its winter tale.