Сонце вже ховалося за горизонтом, коли Львіваку загорнули кришталі сніжністю.

The sun was already hiding behind the horizon when Lviv was wrapped in a crystallized snow.

Олена сиділа біля вікна у своєму київському помешканні, заглибившись у думки.

Olena sat by the window in her kyivskomu apartment, lost in thought.

Вона працювала для технологічної компанії, але увага була більше на думках про Ігоря, її коханого, який жив у Львові.

She worked for a technology company, but her mind was more focused on Ihor, her beloved, who lived in Lviv.

Їхнє далеке розміщення відчувалося особливо гостро у цей святковий сезон.

Their distant separation felt particularly acute during this holiday season.

Олена знову телефонує Максимові.

Olena called Maksym again.

Він її близький друг, завжди допомагав мудрими порадами.

He was her close friend, always providing wise advice.

"Максиме, я не можу так далі", - зізналася Олена.

"Maksym, I can't go on like this," Olena confessed.

"Я маю бути біля Ігоря, хочу поїхати до Львова перед Новим роком".

"I need to be with Ihor, I want to go to Lviv before the New Year."

Максим тільки усміхнувся.

Maksym just smiled.

Він знав, як сильно Олена дбала про стосунки.

He knew how much Olena cared about the relationship.

"Це буде сюрприз для Ігоря.

"It will be a surprise for Ihor.

Не сумнівайся, поїдь!

Don’t hesitate, go!"

"Будучи впертою, Олена взяла рішення.

Being determined, Olena made the decision.

Наступного ранку вона зібрала речі і вирушила на поїзд до Львова.

The next morning, she packed her things and headed for the train to Lviv.

Дорога була довга, але серце гріли спогади про міські вулиці, прикрашені гірляндами і барвистими ліхтарями.

The journey was long, but her heart was warmed by memories of the city's streets adorned with garlands and colorful lanterns.

Львів зустрів Олену білою казкою.

Lviv greeted Olena with a winter wonderland.

Архітектура міста стала ще затишнішою під зимовим небом.

The city's architecture seemed even cozier under the winter sky.

Вона відчула, як серце тане від очікування.

She felt her heart melt with anticipation.

Коли Олена дісталася до квартири Ігоря, серце стукотіло так голосно, що здавалося, він почує її прихід ще до того, як вона стукне у двері.

When Olena reached Ihor's apartment, her heart was pounding so loudly that it seemed he would hear her arrival even before she knocked on the door.

Ігор відкрив двері відразу, і його здивування не мало меж.

Ihor opened the door immediately, and his surprise was boundless.

"Олено!

"Olena!

Як?

How?

Чому ти тут?

Why are you here?"

" – його голос тремтів від емоцій.

– his voice trembled with emotion.

Він обійняв її, і світ навкруги здавався трохи яскравішим.

He embraced her, and the world around them seemed a bit brighter.

Серед новорічної метушні, Олена і Ігор провели вечір удвох, вдивляючись в майбутнє з новим натхненням.

Amidst the New Year's bustle, Olena and Ihor spent the evening together, looking into the future with new inspiration.

Вони говорили про плани, мріючи про спільне життя.

They talked about plans, dreaming of a life together.

Вони знали, що бути разом важливо, і не можна допускати, щоб відстань ставала між ними.

They knew that being together was important and that distance should not come between them.

Коли годинник пробив дванадцять, весь Львів вибухнув вогнями феєрверків.

When the clock struck twelve, all of Lviv exploded with fireworks.

Місто гомоніло радістю, і серед цього шуму Олена відчула впевненість у своєму коханні до Ігоря.

The city buzzed with joy, and amidst this noise, Olena felt confident in her love for Ihor.

Вона зрозуміла, скільки значить бути поруч і піклуватися про тих, кого любиш.

She understood how much it meant to be close and to care for those you love.

На сонному Шевченківському проспекті, серед сміху і нових мрій, вони вступили в новий рік разом.

On the sleepy Shevchenkivskyi Prospekt, amidst laughter and new dreams, they entered the new year together.

Це був їхній момент щастя, і здавалось, що весь світ зійшов на одне мить поруч з ними.

It was their moment of happiness, and it seemed the whole world converged in one instant alongside them.

Олена навчилася, що іноді потрібно робити перший крок, щоб зберегти близькість, яку цінуєш понад усе.

Olena learned that sometimes you need to take the first step to preserve the closeness you value above all else.