Львівський відділ поліції був місцем живого гомону й напруження в новорічний ранок.

The Lviv police department was a place of lively chatter and tension on New Year's morning.

Повітря наповнювали викрики й дзвін телефонових дзвінків.

The air was filled with shouts and the ringing of telephone calls.

Люди чекали на свою чергу, а працівники поліції намагалися зберегти бодай краплю святкового настрою після нічної зміни.

People were waiting for their turn, and the police officers were trying to maintain at least a hint of festive mood after the night shift.

Катерина примощилася на лавочці, стискаючи у руках невеликий полотняний мішечок.

Kateryna sat on a bench, clutching a small linen pouch in her hands.

Вона була студенткою мистецтвознавства, яка щиро піклувалася про родинні традиції.

She was an art history student who sincerely cared about family traditions.

Але зараз її з'їдала тривога – родинна реліквія зникла!

But now anxiety was consuming her—a family heirloom had gone missing!

Все почалось минулої ночі.

Everything started the previous night.

Катерина святкувала Новий рік з родичами.

Kateryna was celebrating New Year with relatives.

У запалі танців і розмов вона залишила срібну брошку – спадкову реліквію – на підвіконні.

In the heat of dancing and conversations, she left a silver brooch—a hereditary heirloom—on the windowsill.

Лише вранці дівчина помітила відсутність дорогоцінної речі.

It was only in the morning that she noticed the precious item's absence.

Катерина відчувала, що має бити на сполох.

Kateryna felt she needed to raise the alarm.

Для її родини брошка була не просто прикрасою, а символом їхньої історії.

For her family, the brooch was not just an ornament but a symbol of their history.

З цими думками дівчина рушила до відділу поліції.

With these thoughts, she headed to the police department.

На вході її привітали недружелюбні погляди.

She was greeted at the entrance with unfriendly glances.

Поліція була переповнена повідомленнями про дрібні злочини та бешкетів з новорічних вечорів.

The police were overwhelmed with reports of petty crimes and disturbances from New Year's Eve.

Катерина намагалася підвестися, щоб підійти до стійки.

Kateryna tried to stand up to approach the counter.

Олег, молодий офіцер, помітив її розгубленість.

Oleh, a young officer, noticed her confusion.

Він сам був трохи замучений, але добра вдача не дозволила не підходити.

He was a bit exhausted himself, but his good nature wouldn't let him pass by without approaching.

"Що трапилося, пані?

"What happened, ma'am?"

" – спитав він.

he asked.

Катерина, стишивши голос, розповіла про реліквію.

Kateryna, lowering her voice, explained about the heirloom.

Її очі блищали від напруги й надії.

Her eyes glistened with tension and hope.

"Ця брошка – це історія моєї сім'ї," – пояснила вона.

"This brooch is the history of my family," she explained.

Олегу стало шкода дівчину, але його вигляд залишався безпристрасним.

Oleh felt sorry for the girl, but his appearance remained impassive.

"Ми спробуємо допомогти, але справ багато", – сказав він.

"We'll try to help, but there are many cases," he said.

Та Катерина не відступила.

But Kateryna did not back down.

Історія її родини захопила Олега.

Her family’s story captivated Oleh.

Він звернувся до свого партнера Миколи.

He turned to his partner Mykola.

Попри його саркастичну природу, Микола був відомий своєю розважливістю.

Despite his sarcastic nature, Mykola was known for his prudence.

"Можемо швидко оглянути ломбарди.

"We can quickly check the pawnshops.

Як думаєш, Микола?

What do you think, Mykola?"

" – спитав Олег.

Oleh asked.

Микола кивнув.

Mykola nodded.

"Потрібен тільки трохи удачі", – відповів він усміхаючись.

"We just need a bit of luck," he replied with a smile.

За кілька годин вони повернулися.

A few hours later, they returned.

"Ваша реліквія знайшлася!

"Your heirloom has been found!

Її намагалися продати у сусідньому ломбарді," – сказав Олег, простягаючи брошку Катерині.

They tried to sell it at a nearby pawnshop," Oleh said, handing the brooch to Kateryna.

Дівчина не могла втримати сліз.

The girl couldn't hold back her tears.

"Дякую вам безмежно!

"Thank you so much!"

" – промовила вона, не в змозі знайти слів вдячності.

she exclaimed, unable to find words of gratitude.

Цей випадок навчив Катерину, що не варто боятися звертатися за допомогою.

This incident taught Kateryna that she shouldn’t be afraid to seek help.

Вона зрозуміла, що відвага і наполегливість можуть подолати навіть найскладніші обставини.

She realized that courage and perseverance could overcome even the most challenging circumstances.

Із новим почуттям впевненості вона залишила поліцейський відділок, вдячна за нове розуміння і зв'язок, який вона відчула з сімейною історією.

With a new sense of confidence, she left the police department, grateful for the new understanding and connection she felt with her family history.