У вікнах офісу сипалися сніжинки, мов би зимовий танок.

Snowflakes fell outside the office windows, like a winter dance.

Клавіатури клацали без почуттів, а телефони дзвонили, заповнюючи приміщення звуками.

Keyboards clicked emotionlessly, and phones rang, filling the room with sounds.

Олеся сиділа за своїм столом, намагаючись не звертати увагу на січневу втому, що настала після свят.

Olesya sat at her desk, trying not to pay attention to the January fatigue that followed the holidays.

Зараз важливий період.

This was an important period.

Олеся мріяла про підвищення, яке могло б поліпшити її життя й добробут родини.

Olesya dreamed of a promotion that could improve her life and her family's well-being.

Олеся була зосереджена на своєму проекті, коли до неї підійшов Дмитро.

Olesya was focused on her project when Dmytro approached her.

Він завжди був добрим, веселим і підтримуючим колегою.

He was always a kind, cheerful, and supportive colleague.

Але сьогодні у них майже сталася маленька війна за одне і те ж підвищення.

But today, they nearly had a small battle for the same promotion.

"Привіт, Олеся," - з доброзичливою усмішкою привітався Дмитро.

"Hi, Olesya," greeted Dmytro with a friendly smile.

"Як ти?

"How are you?"

""Привет, Дмитро," - відповіла Олеся.

"Hi, Dmytro," replied Olesya.

"Втомилася трохи, але все гаразд.

"A bit tired, but okay.

А ти?

And you?"

""Я почуваюся схоже.

"I feel the same.

Зимове сонце не додає енергії," - пожартував Дмитро, і Олеся засміялася.

The winter sun doesn't add much energy," joked Dmytro, and Olesya laughed.

Їхня дружба завжди була міцною.

Their friendship had always been strong.

Але кожен з них не міг ігнорувати правду.

But neither of them could ignore the truth.

Їм обом хотілося здобути це підвищення.

They both wanted to get this promotion.

Це був виклик, в якому вони одночасно виступали як суперники і як друзі.

It was a challenge where they were both competitors and friends at the same time.

У роздумах, чи допомагати Дмитрові з його проектом, Олеся зрозуміла, що їхня дружба для неї важливіша за кар’єру.

In contemplating whether to help Dmytro with his project, Olesya realized that their friendship was more important to her than a career.

Вона знала, що Дмитро заслуговує на шанс так само, як і вона.

She knew that Dmytro deserved a chance just as much as she did.

Хоча працювати в такій атмосфері досить важко.

Even though working in such an atmosphere was quite challenging.

Наближався момент рішення, коли вона мала зробити останню презентацію.

The moment of decision approached when she had to make her final presentation.

Її пітніло чоло, коли вона виходила на середину кімнати, де сидів їхній керівник.

Her forehead was sweaty as she stepped into the middle of the room, where their manager was sitting.

Вона розповіла про свій проект, пробувала бути впевненою.

She spoke about her project, trying to be confident.

Як тільки Олеся закінчила, настав час Дмитра презентувати свій проект.

As soon as Olesya finished, it was Dmytro's turn to present his project.

Вони обмінялися підтримуючими поглядами.

They exchanged supportive glances.

Дружба перемагала над амбіціями.

Friendship triumphed over ambition.

Коли усі презентації завершилися, керівник скликав Олесю і Дмитра до себе.

When all the presentations were over, the manager called Olesya and Dmytro to him.

Він подивився на них обох і сказав: "Ваша співпраця і довіра один до одного вражають.

He looked at them both and said, "Your collaboration and trust in each other are impressive.

Я вирішив створити нову посаду, тож обоє отримаєте підвищення.

I have decided to create a new position, so both of you will get a promotion."

"Олеся зітхнула з полегшенням, зустрівшись з усмішкою Дмитра.

Olesya sighed with relief, meeting Dmytro's smile.

Вона зрозуміла, що стосунки варті більше, ніж перемога у змаганні.

She realized that relationships were worth more than winning a competition.

Вони обидва зробили крок вперед у кар’єрі, але не втратили того, що було дійсно цінним — дружби.

They both took a step forward in their careers but didn't lose what was truly valuable — their friendship.

І хоч зима охопила місто, теплота їхнього взаєморозуміння зігрівала офіс так само, як і всіх їхніх колег.

Even though winter enveloped the city, the warmth of their mutual understanding heated the office just as it did all their colleagues.