Сніг тихо падав у селі, покриваючи вулиці білим покривалом.

Snow quietly fell in the village, covering the streets with a white blanket.

Перед будівлею сільської ради зібралась черга.

In front of the sil'ska rada building, a line had formed.

Всі чекали, щоб віддати свій голос на виборах.

Everyone was waiting to cast their vote in the elections.

Софія стояла в черзі разом з онуком Олександром.

Sofiia stood in line with her grandson Oleksandr.

Вони приїхали раніше, щоб уникнути натовпу.

They had arrived early to avoid the crowd.

Софія була жінкою з великим досвідом і багатьма турботами.

Sofiia was a woman of great experience and many concerns.

Вона любила свою сім'ю та вважала, що голосування - це її обов'язок.

She loved her family and believed that voting was her duty.

На дворі був розпал зими.

It was the height of winter.

Тим часом всі готувались до Водохреща, що наближалось.

Meanwhile, everyone was preparing for Vodokhreshcha, which was approaching.

У повітрі відчувалась особлива атмосфера свята.

A special festive atmosphere was in the air.

Софія відчула, як її серце почало швидше битися.

Sofiia felt her heart start beating faster.

Її здоров'я останнім часом турбувало, але вона не хотіла хвилювати своїх рідних, особливо перед святами.

Her health had been troubling her lately, but she didn't want to worry her family, especially before the holidays.

Поруч стояв Олександр, який помітив, що його бабуся виглядає не надто добре.

Oleksandr stood beside her, noticing that his grandmother didn't look too well.

– Бабусю, ти у порядку?

"Babusia, are you okay?"

– запитав він, турботливо дивлячись на неї.

he asked, looking at her with concern.

– Так, усе добре, – відповіла Софія, намагаючись посміхнутись.

"Yes, everything's fine," Sofiia replied, trying to smile.

Але раптово відчула, що їй потрібно сісти.

But suddenly she felt the need to sit down.

Неподалік стояла Катерина, сільська медсестра.

Nearby stood Kateryna, the village nurse.

Вона теж прийшла голосувати цього зимового дня.

She also came to vote on this winter day.

Спостерігаючи за Софією, вона одразу зрозуміла, що щось не так.

Watching Sofiia, she immediately realized something was wrong.

– Софіє, тобі треба сісти, – сказала Катерина, підходячи ближче.

"Sofiie, you need to sit down," said Kateryna, approaching her.

– Твій онук може допомогти тобі.

"Your grandson can help you."

Софія на мить роздумувала.

Sofiia hesitated for a moment.

Вона знала, що повинна голосувати, але серце казало інше.

She knew she had to vote, but her heart said otherwise.

– Я повинна залишитись, – відповіла вона тихим голосом.

"I must stay," she replied in a quiet voice.

Черга повільно рухалась вперед.

The line moved forward slowly.

Коли Софія нарешті наблизилась до виборчої кабіни, їй стало ще гірше.

When Sofiia finally approached the voting booth, she felt even worse.

Катерина підхопила її під руку і допомогла сісти на стілець, що стояв поруч.

Kateryna took her by the arm and helped her sit down on a chair nearby.

– Давайте, Софіє, ось ваш бюлетень, – сказала Катерина, подаючи папір.

"Here you go, Sofiie, here's your ballot," said Kateryna, handing her the paper.

Олександр допоміг бабусі поставити галочку.

Oleksandr helped his grandmother mark her choice.

Софія видихнула з полегшенням, адже нарешті виконала свій обов'язок.

Sofiia sighed with relief, as she had finally fulfilled her duty.

– Дякую, Катерино.

"Thank you, Kateryno.

Без тебе я б не впоралась, – сказала Софія, вдячно дивлячись на медсестру.

I wouldn't have managed without you," said Sofiia, looking gratefully at the nurse.

– Після свята обов'язково сходи у клініку, – запропонувала Катерина.

"After the holiday, definitely go to the clinic," Kateryna suggested.

Софія усміхнулася.

Sofiia smiled.

Вона зрозуміла, що піклування про здоров'я не менш важливо, ніж виконання громадянського обов'язку.

She realized that taking care of one's health is just as important as fulfilling civic duty.

Більше того, вона відчула, наскільки важлива підтримка близьких і сусідів.

Moreover, she felt how important the support of close ones and neighbors was.

Олександр тримав Софіїну руку, поки вони обережно виходили з будівлі.

Oleksandr held Sofiia's hand as they carefully exited the building.

Сніг все ще падав, додаючи до цього дня спокійну красу.

Snow was still falling, adding a calm beauty to the day.

Їх шлях до дому освітлювали вуличні ліхтарі, а в душі Софія відчувала радість від зробленого вибору.

Their way home was lit by street lamps, and in her soul, Sofiia felt the joy of the choice she made.

Вона знала, що не самотня у своїх тривогах, і попереду її чекають сімейні турботи й тепло Водохреща.

She knew she wasn't alone in her worries and that ahead lay family concerns and the warmth of Vodokhreshcha.