Київська ЗОШ №12 жила своїм звичайним шкільним життям.

Kiyivska ZOSh №12 was living its regular school life.

В коридорах лунали голоси учнів, а ялинкові прикраси ще нагадували про нещодавній День Святого Миколая.

In the corridors, the voices of the students echoed, and the Christmas decorations still reminded everyone of the recent Den Svyatoho Mykolaya.

Надворі м'яко падав сніг, покриваючи місто зимовою ковдрою.

Outside, snow was gently falling, covering the city with a winter blanket.

Але ця зима принесла до школи не лише святковий настрій, а й неприємний подарунок — грип.

But this winter brought more than just a festive mood to the school; it also brought an unwelcome gift — the flu.

Оксана, розумна й працьовита учениця дев'ятого класу, йшла до школи, тримаючи в руках теплу чашку чаю.

Oksana, a smart and hardworking ninth-grade student, was going to school holding a warm cup of tea in her hands.

Вона знала, що багато її однокласників вже хворіють.

She knew that many of her classmates were already sick.

Але думка про пропуск занять її бентежила більше, ніж запалене горло.

However, the thought of missing classes bothered her more than a sore throat.

Вона мала незмінну мету — зберегти ідеальну відвідуваність.

She had an unwavering goal — to maintain perfect attendance.

Проте, того ранку, Оксана почувалася гірше, ніж зазвичай.

However, that morning, Oksana felt worse than usual.

У класі звучав дзвінок, і вона зайняла своє місце поруч з Дмітром та Іваном.

The bell rang, and she took her seat next to Dmitro and Ivan.

Вчитель починав урок.

The teacher was starting the lesson.

У повітрі була легка напруга — всі знали про грип.

There was a slight tension in the air — everyone was aware of the flu.

Однак, Оксана зосередилася на завданнях.

Nevertheless, Oksana focused on the assignments.

Коли настав час її наукової презентації, Оксана зібрала всю свою волю до купи.

When it came time for her science presentation, Oksana gathered all her willpower.

Вона вийшла до дошки, сподіваючись, що її голос не зрадить.

She went to the board, hoping her voice wouldn't fail her.

Спочатку все йшло добре, але врешті-решт, слабкість взяла своє.

At first, everything went well, but eventually, the weakness took over.

Оксана відчула, як темніє в очах, і, незважаючи на її намагання, просто знепритомніла.

Oksana felt her vision darken, and despite her efforts, she simply fainted.

Коли вона відкрила очі, навколо були стурбовані обличчя однокласників та вчителя.

When she opened her eyes, worried faces of her classmates and the teacher surrounded her.

Дмітро простягнув їй воду, Іван притримував під голову підручник.

Dmitro handed her water, and Ivan supported her head with a textbook.

Оксана зрозуміла, що більше не може боротися самотужки.

Oksana realized she could no longer fight on her own.

Її мрія про ідеальну відвідуваність може почекати.

Her dream of perfect attendance could wait.

Її здоров’я було важливішим.

Her health was more important.

Після короткої відпустки вдома та гарячих напоїв, Оксана повернулася до школи зі свіжим поглядом на життя.

After a short break at home and some hot drinks, Oksana returned to school with a fresh perspective on life.

Вона навчилася, що просити про допомогу — це не слабкість.

She learned that asking for help is not a weakness.

І що інколи потрібно зупинитися й задуматися про власне самопочуття.

And that sometimes it's necessary to stop and reflect on one's well-being.

Її друзі й надалі підтримували її, розуміючи, що навіть найрозумнішим потрібен відпочинок.

Her friends continued to support her, understanding that even the smartest people need rest.

Ця зима стала для Оксани уроком важливішим, ніж будь-яка наукова презентація.

This winter became a lesson for Oksana more important than any science presentation.

І хоча грипове випробування залишилось позаду, розуміння важливості здоров’я залишиться з нею назавжди.

And although the flu ordeal was behind her, the understanding of the importance of health would stay with her forever.