Сніг порушив тишу пляжу в Одесі.

The snow disrupted the silence of the beach in Odesa.

Він лежав, як ковдра, над піском, згладжуючи ясно-синій обрій моря.

It lay like a blanket over the sand, smoothing out the bright blue horizon of the sea.

Зима наклала свій чекан на берег.

Winter had left its mark on the shore.

Недалеко від дерев'яної набережної льодяні лущинки відбивали сонячне світло.

Not far from the wooden promenade, icy flakes reflected the sunlight.

Все виглядало інакше, ніж влітку.

Everything looked different than in summer.

Відпочивальників не було, а тільки спокій зими.

There were no vacationers, only the tranquility of winter.

Тарас, веселий хлопець, завжди закоханий у літні фестивалі.

Taras, a cheerful guy, was always in love with summer festivals.

Навіть коли земля вкрита снігом, думки його линули до танцю й музики, що лунали на цьому пляжі влітку.

Even when the ground was covered in snow, his thoughts drifted to the dance and music that resonated on this beach in the summer.

Він йшов дерев'яною набережною, коли краєчком ока помітив яскравий плакат.

He was walking along the wooden promenade when he caught a glimpse of a bright poster out of the corner of his eye.

"Літній фестиваль!

"Summer festival!"

" — подумав Тарас, крокуючи ближче.

thought Taras, stepping closer.

Але, перед тим, як побачити всі деталі, його нога зісковзнула по льоду.

But before he could see all the details, his foot slipped on the ice.

Він, несподівано похитнувшись, опинився на спині, розкидавши руки й ноги точно перед плакатом.

Unexpectedly swaying, he found himself flat on his back, arms and legs spread out right in front of the poster.

Оксана і Ігор, які проходили поруч, побачили цю смішну подію.

Oksana and Ihor, who were passing by, saw this amusing incident.

Вони підійшли, з посмішками витягли Тараса з льоду.

They approached and, with smiles, helped Taras up from the ice.

"Тарасе, ти знову шукаєш свято серед зими?

"Are you searching for a festival in the middle of winter again, Taras?"

" — засміялася Оксана, протягаючи руку.

Oksana laughed, extending a hand.

"Так," — сказав Тарас з усмішкою, — "але, здається, я знайшов щось краще!

"Yes," Taras replied with a smile, "but it seems I found something better!"

” Він подивився на своїх друзів, які допомагали йому піднятися.

He looked at his friends who were helping him stand.

Він відчував, як тепло їх дружби розтоплює зимову холодність.

He felt the warmth of their friendship melting the winter chill.

Разом вони поглянули на плакат, але потім вирішили залишити майбутні плани на потім.

Together, they glanced at the poster but then decided to leave future plans for later.

Вони насолоджувалися цією миттю, сміючись, згадуючи про літні дні.

They savored this moment, laughing and reminiscing about the summer days.

Ігор сказав: "Розплануємо все, але пам’ятаймо про сьогодення.

Ihor said, "Let's plan everything, but let's remember the present."

" І всі троє, зазираючи далеко вперед, вирішили, що кожна мить, навіть зимова, може бути святом, якщо розділити її з друзями.

And all three, gazing far ahead, decided that every moment, even a winter one, can be a celebration if shared with friends.

Тарас, насолоджуючись цим моментом, зрозумів: що не варто поспішати до літа, якщо можна радіти зараз.

Taras, enjoying this moment, realized that there was no need to rush to summer if you can find joy now.

І справді, зима в Одесі мала свій шарм.

Indeed, winter in Odesa had its own charm.