Сніжний ранок у Центральному ботанічному саду в Києві був надзвичайно тихим.

The snowy morning in the Tsentralnomu Botanichnomu Sadu in Kyievi was extraordinarily quiet.

Ніжний шар снігу вкривав доріжки, а холодне повітря свіже та чисте, наче вдих першого зимового дня.

A gentle layer of snow covered the paths, and the cold air was fresh and clean, like the breath of the first winter day.

Оксана, молода ілюстраторка, тихо прогулювалася садом, шукаючи натхнення для свого нового проєкту.

Oksana, a young illustrator, strolled quietly through the garden, seeking inspiration for her new project.

У своїй уяві вона вже малювала ці картини — оголені дерева, вічнозелені кущі, мерехтливі крижані скульптури.

In her imagination, she was already painting these scenes — bare trees, evergreen shrubs, shimmering ice sculptures.

Поруч, за кілька метрів, стояв Дмитро, молодий ботанік.

Nearby, a few meters away, stood Dmytro, a young botanist.

Він готувався до спеціальної екскурсії на честь Дня Святого Валентина.

He was preparing for a special tour in honor of St. Valentine's Day.

Його звичайна незручність та нервозність стали ще помітнішими, але сьогодні у нього був намір поділитися своїм захопленням рослинами з іншими.

His usual awkwardness and nervousness became even more noticeable, but today he intended to share his passion for plants with others.

Несподівано Оксана почула його голос.

Suddenly, Oksana heard his voice.

"А тепер починається наша екскурсія!

"And now, our tour begins!"

" — настійливо, але трохи невпевнено сказав Дмитро.

Dmytro said insistently but a little unsurely.

Оксана подивилася на нього і, відчувши раптовий інтерес, поспішила приєднатися до невеликої групи слухачів.

Oksana looked at him and, feeling a sudden interest, hurried to join the small group of listeners.

Дмитро розповідав про заморожені гілки та їхню витонченість.

Dmytro spoke about the frozen branches and their gracefulness.

Він говорив про те, як навіть взимку життя у саду не зупиняється.

He talked about how even in winter, life in the garden does not halt.

Коли він заговорив про свої улюблені рослини, слова трохи заплуталися, але викликали усмішки у присутніх.

When he spoke of his favorite plants, his words got a bit tangled, but they brought smiles to those present.

Оксана, хоча зазвичай замкнена, вловила щось особливе у його промовах.

Oksana, usually reserved, caught something special in his speeches.

Це було щось більше, ніж просто знання.

It was more than just knowledge.

Це була справжня любов.

It was true love.

Коли екскурсія закінчилася, Оксана підійшла до Дмитра.

When the tour ended, Oksana approached Dmytro.

"Ваші слова були дуже надихаючі," — сказала вона.

"Your words were very inspiring," she said.

Дмитро зніяковів, але відповів: "Я радий, що вам сподобалося.

Dmytro blushed but replied, "I'm glad you liked it.

Кава?

Coffee?"

" Оксана кивнула з посмішкою.

Oksana nodded with a smile.

Так вони пішли разом до маленької кав'ярні неподалік.

So they went together to a small café nearby.

Говорили про рослини, малюнки та мрії.

They talked about plants, drawings, and dreams.

Оксана відчула, що відкрила для себе щось нове.

Oksana felt she had discovered something new.

Дмитро, в свою чергу, здобув трохи впевненості в собі.

Dmytro, in turn, gained a bit of self-confidence.

Сніг тихо падав за вікном.

Snow gently fell outside the window.

В саду Києва народжувалася нова історія — історія дружби і, можливо, чогось більшого.

In the garden of Kyieva, a new story was being born—a story of friendship and perhaps something more.

І Оксана, і Дмитро зробили перші кроки назустріч один одному і відкрили свої серця для нових вражень та почуттів.

Both Oksana and Dmytro took the first steps toward each other, opening their hearts to new experiences and feelings.