Далеко в Карпатських горах, засніжених білимою пеленою, стояла затишна дерев'яна хатинка, ніби з картини.

Far off in the Карпатські horu, blanketed in a white veil of snow, stood a cozy wooden cabin, as if from a painting.

Це був притулок для Оксани, Юрія та Івана, які зібралися на зимовий відпочинок.

It was a haven for Oksana, Yuriy, and Ivan, who had gathered for a winter vacation.

Друзі сподівалися насолодитися спокоєм й красотою гір.

The friends hoped to enjoy the peace and beauty of the mountains.

Оксана стояла на веранді, поглядаючи на сріблясті гілки дерев.

Oksana stood on the veranda, gazing at the silvery branches of the trees.

Вона відчувала себе чужою.

She felt like an outsider.

Її друзі ставали ближчими, ділилися секретами, сміялися над жартами, яких вона не розуміла.

Her friends were growing closer, sharing secrets, laughing at jokes she didn't understand.

Вечорами, коли приходив мороз, Оксана мріяла про тепло та спілкування, яке здавалося недосяжним.

In the evenings, when the frost set in, Oksana dreamed of warmth and connection, which seemed unreachable.

Юрій та Іван разом каталися на лижах, сміялись над старими спогадами.

Yuriy and Ivan skied together, laughing over old memories.

Оксана милувалася ними з вікна.

Oksana admired them from the window.

Їй здавалося, що вона втратила близькість, яку колись мала з ними.

She felt as though she had lost the closeness she once had with them.

Але в її серці жевріла надія.

But hope glimmered in her heart.

Оксана вирішила зробити жест, що міг змінити все.

Oksana decided to make a gesture that might change everything.

Вона планувала сюрприз на майбутній День святого Валентина.

She planned a surprise for the upcoming Saint Valentine's Day.

У вітальні вона розставила свічки, приготувала улюблені страви друзів та прикрасила кімнату паперовими серцями.

In the living room, she arranged candles, prepared her friends' favorite dishes, and decorated the room with paper hearts.

Вона хотіла побудувати місток до їхніх сердець.

She wanted to build a bridge to their hearts.

Настав вечір.

Evening came.

Коли друзі повернулися, їх здивував і вразив вигляд кімнати.

When the friends returned, they were surprised and amazed by the sight of the room.

Юрій з усмішкою обійняв Оксану, а Іван похвалив, наскільки гарно все виглядає.

Yuriy embraced Oksana with a smile, and Ivan praised how beautiful everything looked.

Але в той момент, коли всі сиділи разом, Оксана зібралася з силами і поділилася своїми почуттями.

But at the moment they all sat together, Oksana gathered her courage and shared her feelings.

"Я себе почуваю віддаленою," зізналася вона, "але дуже хочу бути ближче до вас.

"I feel distant," she confessed, "but I really want to be closer to both of you."

"Юрій подивився на неї серйозно.

Yuriy looked at her seriously.

"Ми не знали, що ти так почуваєшся," сказав він.

"We didn't know you felt that way," he said.

Іван погодився.

Ivan agreed.

"Ми цінуємо тебе, Оксано", - додав він.

"We value you, Oksana," he added.

Розмова розтопила лід, між ними все роз'яснилося.

The conversation melted the ice, and everything became clear between them.

Цей вечір став початком нового етапу в їхній дружбі.

That evening marked the beginning of a new stage in their friendship.

Вони домовилися частіше ділитися один з одним, знаходити нові спільні заняття.

They agreed to share more with each other and find new activities to enjoy together.

Тепло повернулося до Оксани, якого вона так прагнула.

The warmth that Oksana longed for returned.

Вона зрозуміла: коли ми відкриваємося іншим, це не слабкість, а сила, яка зближує.

She realized that opening up to others is not weakness, but a strength that brings people closer.

Сніг м'яко падав за вікном, а в хатинці панувало справжнє тепло і затишок.

Snow gently fell outside the window, while true warmth and coziness reigned inside the cabin.

Оксана відчула, що нарешті знайшла місце серед друзів, де їй завжди раді.

Oksana felt she had finally found a place among friends where she was always welcome.