У польовому шпиталі завжди було гамірно.

In the field hospital, it was always noisy.

Пацієнти потребували догляду, а медсестри поспішали від одного до іншого, намагаючися встигнути всюди.

Patients needed care, and nurses rushed from one to another, trying to be everywhere.

Серед цього хаосу скромно висіли червоні серця та стрічки Валентинового дня — маленький острівець романтики серед величезного океану обов’язків.

Amidst this chaos, red hearts and Valentine's Day ribbons hung modestly— a little island of romance in a vast ocean of duties.

Сьогодні в шпиталі був Гарячий день.

Today was a busy day at the hospital.

Він мав центрального героя — Максима.

It had a central character — Maksym.

Максим був чоловіком, який легко знаходив шлях до серця всіх, але глибоко не заглядав.

Maksym was a man who easily found his way into everyone's heart, but never delved deeply.

Він вирішив зіграти роль безнадійного романтика, сподіваючись залучити більше уваги від медсестер.

He decided to play the role of a hopeless romantic, hoping to attract more attention from the nurses.

Максим сів на ліжко з печальним виразом обличчя.

Maksym sat on the bed with a sorrowful expression.

Він глибоко зітхнув, ніби вся важкість світу лягла на його груди.

He sighed deeply, as if the weight of the world had settled on his chest.

"Ох, моє серце… моє бідне розбите серце," — промовив він, приклавши руку до грудей.

"Oh, my heart... my poor broken heart," he said, placing a hand on his chest.

Його голос лунав так переконливо, що вперше медсестри трохи зупинились.

His voice sounded so convincing that for the first time, the nurses paused a bit.

Оксана, досвідчена медсестра, що йшла повз, помітила Максима й нахилилася поближче.

Oksana, an experienced nurse passing by, noticed Maksym and leaned in closer.

"Макс, що з тобою?

"Maks, what's wrong with you?"

" — запитала вона, хоч і вже знала відповідь.

she asked, even though she already knew the answer.

Максим подивився їй в очі, намагаючися віднайти в них хоч трохи зацікавленості.

Maksym looked into her eyes, trying to find at least a bit of interest in them.

"Оксана, моє серце розбите.

"Oksana, my heart is broken.

Кохання минуло повз мене.

Love has passed me by.

Я потребую тепла і розуміння," — продовжив він, намагаючись виглядати якомога трагічніше.

I need warmth and understanding," he continued, trying to look as tragic as possible.

Оксана лише усміхнулася і покивала головою.

Oksana just smiled and nodded.

Вона знала його виверти.

She knew his tricks.

"Максиме, твій трюк вже відомий усьому відділенню," — сказала вона відкрито.

"Maksym, your trick is already known throughout the department," she said openly.

Максим зніяковів, але спробував приховати це своєю грайливою усмішкою.

Maksym blushed but tried to hide it with his playful smile.

"Гаразд, викрили.

"Alright, you caught me.

Але й ти мене погано знаєш, якщо думаєш, що здаюся так легко," — признався Максим жартома.

But you don't know me well if you think I give up that easily," he admitted jokingly.

Оксана глянула по сторонам, потім знову на нього.

Oksana glanced around, then back at him.

"Добре.

"Alright.

Якщо хочеш бути корисним, допоможи нам зі справжніми пацієнтами.

If you want to be useful, help us with the real patients.

Вони дійсно потребують уваги.

They truly need attention."

"Максим вагався, але погодився.

Maksym hesitated but agreed.

Він почав допомагати розносити їжу, жартував з пацієнтами та навіть вигадував кумедні історії, щоб їх підбадьорити.

He started helping in distributing food, joking with patients, and even inventing funny stories to cheer them up.

Незабаром він помітив, як його жартівливе серце наповнювалося теплом від щирих посмішок пацієнтів.

Before long, he noticed how his playful heart was filled with warmth from the genuine smiles of the patients.

В кінці дня Максим сидів в коридорі, відчуваючи себе інакше.

At the end of the day, Maksym sat in the corridor, feeling different.

Разом з Оксаною вони остаточно зняли пов’язки з рани однієї з пацієнток.

Together with Oksana, they finished removing bandages from the wound of one patient.

Згадуючи день, Максим зрозумів, що справжнє кохання — це не лише слова і трюки, а маленькі, щирі вчинки.

Reflecting on the day, Maksym realized that true love is not just words and tricks, but small, sincere actions.

"Здається, нині я по-справжньому відчув любов," — сказав Максим Оксані.

"Seems like today I truly felt love," Maksym said to Oksana.

Вона посміхнулася і тихо відповіла: "Ти молодець, Максиме.

She smiled and quietly replied, "You did well, Maksym.

Ласкаво просимо до справжнього світу.

Welcome to the real world."